 Харьков, пер. Байкальский, 1 (ст.м. "Площадь Восстания", ориентир - универмаг "Харьков") ПН-ПТ: с 10 до 17; СБ: по предварительной записи Тел.: (057)732-69-18, факс: (057)732-69-18 ----------------------------------------------------  Видатна українська актриса театру і кіно Наталія Михайлівна УЖВІЙ народилася 27 серпня 1898 року на Волині в місті Любомль у звичайній селянській родині. Була старшою дочкою в багатодітній сім'ї - крім неї ще було п'ять братів і дві сестри. Батько Михайло Максимович і мати Олена Павлівна (дівоча - КОСМІНА) ніякого відношення до театру не мали. В пошуках кращого життя батько влаштувався на роботу на залізницю під Варшавою. Допоміг мамин брат, який там працював. Наталю віддали вчитися - спочатку в залізничне училище, а потім у міське в передмісті Варшави. Перша світова війна заставила знову збиратися в дорогу. Поїхали в Золотоношу, на Рівненщину. Там вже брат батька, що працював на пошті, допоміг своєму брату влаштуватися на роботу в лісництво. Наталя – за порадою батьків - йде вчитися на кравчиню: «Стабільний шматок може дати тільки справжнє ремесло». Н. УЖВІЙ: У сім’ї я була найстаршою з дітей, рано почала допомагати. Надати всім дітям освіту батько не міг. Треба було вчитися якогось ремесла. Мене віддали до кравчині. Я вмію шити, вишивати. Та це лиш потім стало у пригоді. Я мріяла вчителювати. Готувалася до іспитів сама. Вдень — у майстерні, а ночами при свічці перечитувала десятки книжок. Іспиту екстерном дуже боялася. Проте витримала його і в 16 років стала сільською вчителькою.  Н. УЖВІЙ: Викладала в селі Милятин, у всіх 3-х класах всі предмети: географію, арифметику, рідну мову. Одна вчителька на всю школу. Потім була школа в селі Вілія, пізніше в Золотоноші. Саме в Золотоноші вперше побачила театр, виступ аматорського колективу. І втратила спокій. Проте ні в якому разі я не намагалася зрадити професії, чотири роки театр і школа були для мене всім. В Золотоноші почався мій «артистичний університет». За шість років я зіграла 65 ролей.  Н. УЖВІЙ: З 1926 по 1936 рр. мені довелося працювати в театрі «Березіль» під керівництвом видатного українського режисера Л. Курбаса — 10 років поряд з Антоновичем, Бучмою, Мар’яненком, Крушельницьким, Сердюком. Курбас навчав нас, акторів, володіти своїм тілом, підкоряти його внутрішньому стану образу. Виховував у нас почуття міри, тобто вчив строго відбирати як внутрішні, так і зовнішні засоби виразності. Нарешті Л. Курбас вчив нас мистецтва перевтілення. З цією метою він кидав акторів буквально з холодного в гаряче. Так, сьогодні я грала юну Маклену («Маклена Граса» М. Куліша), завтра — Джулію («Змова фієско» Ф. Шиллера), а після цього — гостро характерну, майже гротескову роль тьоті Моті з Курська («Мина Мазайло» М. Куліша). Причому роль тьоті Моті довелося грати в чергу з... Бучмою та Сердюком. Ця деталь може багато що розповісти про школу Курбаса, його творчі пошуки. Тьотя Мотя почалася з того, що в 1925 році до Харкова приїхав Микола КУЛІШ. Його плідна співпраця з трупою театру «Березіль» та його режисером Лесем Курбасом принесла українській драматургії комедію «Мина Мазайло» - анекдотичну історію про те, як харківський службовець «Донвугілля» з Холодної Гори Мина Мазайло вирішив змінити своє прізвище, у якому вбачав причину своїх життєвих і службових поразок, на престижніше — російське Мазєнін, і що з цього вийшло. В 1929 році п'єса «Мина Мазайло» була видана в Харкові окремою книжкою.  Ще один твір Миколи КУЛІША для театра "БЕРЕЗІЛЬ" - соціально-психологічна драма «Маклена Граса». Сюжет для нього КУЛШШ взяв з реального життя, з повідомлення польської преси. Один купець, збанкрутувавши внаслідок кризи 1929 року в Польщі, спочатку застрахував своє життя, а потім найняв за п'ятсот злотих безробітного, щоб той його вбив і не виказав таємницю. Поліція арештувала купця, який хотів, щоб за його смерть родина одержала величезну страхову премію.  Н. УЖВІЙ: Не забути мені харківські 20-ті роки: гуртожиток на Жатківському провулку, у дворі двоповерховий будинок, де існувала коридорна система, напевно колись тут був поганенький готель. Весь цей будинок заселяли молоді письменники, художники і ми — актори театру «Березіль». Проти кожної кімнати якісь ящики-тара, так-сяк пристосовані для примуса. Скільки було цікавих зустрічей в цьому неказистому будинку! Це була пора деструкцій. Усі були сповнені щирого бажання і запалу творити нове революційне мистецтво. Неодноразово ми бували свідками дуже гострих дискусій між Анатолієм Петрицьким і Лесем Курбасом, Олександром Довженком та іншими письменниками, поетами. В 1926 році в Харкові Наталія УЖВІЙ вийшла заміж за поета, лідера українських футуристів Михайля СЕМЕНКО. Для Михайля це був другий шлюб. Якщо вірити деяким публікаціям - для Наталії це також був другий, перший стався ще в Золотоноші, за часів вчителювання. Хто його знає - може правда, а може байки. УЖВІЙ про це нічого не говорила.  Через рік в сім'ї народився хлопчик, якому дали ім'я Михайло. В кінці 1920-х років кооператив літераторів закінчив будівництво житлового будинку по вулиці Червоних Письменників, 5. Будівля в плані мала символічну форму літери «С», від першої букви у слові «Слово». Будинок вражав: високі стелі, великі вікна, під'їзди, на даху два солярії. Біля будинку - невеличкий сквер із клумбою, дерев'яними садовими диванами, кущами бузку та каштанами. А за ним — спортивний майданчик з волейбольном полем та баскетбольними щитами. В 1930 році в «Слово» переїхала сім'я Ужвій-Семенко. 
На жаль, сімейне життя Наталії з Михайлєм не склалося. Важкий, бунтливий характер був у нього. В силу цього розійшлись його шляхи з Лесем Курбасом, Василем Елланом-Блакитним, Миколою Хвильовим. Його обзивали «хамом», «харцизом», «прокаженим», «символом українського розкладу і цинізму». Але що Семенко був проводир, першовідкривач, авантюрник, «характерник», забіяка у гарному розумінні цього слова - це однозначно. Пишуть в деяких публікаціях: свою першу дружину, також вчительку, Семенко лупцював. Дісталося і Наталії УЖВІЙ. Про це знали всі мешканці будинку «Слово», але вгамувати Михайля ніхто не міг. Боялись, бо Михайль був кремезний, міцний і міг прибити. Ось така проза життя. Інші кажуть, причина - бурхливе «світське життя» Семенка: багато пив, багато любив. І також додають, що «бив її в поривах ревнощів і експресивного поетичного збудження». Правда чи ні всі ці людські пересуди - важко тепер сказати, але відомо точно одне - Михайль і Наталія розлучилися.   Є.ПОНОМАРЕНКО: Не можу не згадати одного з найтрагічніших періодів у житті Наталі Михайлівни. Її єдиний син Михась, будучи вже на п’ятому курсі факультету міжнародних відносин, так і не зміг подолати свою недугу — менінгіт... Він довго перебував у лікарні — тоді не було ще тих ліків, які застосовують нині під час лікування цієї хвороби, і 13 грудня 1951 року він помер після нестерпних фізичних мук... В 1936 році Наталія УЖВІЙ переїхала жити і працювати в Київ. Але перед цим актриса залишила назавжди про себе пам'ять у Харкові: саме вона позувала скульптору Матвію МАНІЗЕРУ в образі шевченківської Катерини для багатофігурного пам'ятника національному поету і художнику Тарасу Григоровичу ШЕВЧЕНКО в центрі Харкова.   Кінодебют Наталії УЖВІЙ - радянський чорно-білий німий фільм 1926 року - «П.К.П.» («Пілсудський купив Петлюру»).  Фільм «П.К.П.» цікавий ще тим, що в ньому сам себе грає Юрко ТЮТЮННИК. За материнською лінією він був онуком сестри Тараса ШЕВЧЕНКА - Ярини. За лінією життя він став вправним і сміливим воїном, який пройшов шлях від унтер-офіцера до генерал-хорунжого армії УНР. Після арешту органами ДПУ і згоди на співпрацю, жив у Харкові, викладав в харківській Школі червоних старшин, що була на Холодній горі. Читав лекції по темі партизанської війни. Блискучий оповідач, Юрко Тютюнник полонив уяву молодого талановитого письменника Юрія ЯНОВСЬКОГО, і той на основі його спогадів створив чудовий роман-думу про буремні дні на Україні - «Чотири шаблі», в головному герої якого не є важким впізнати самого Юрка ТЮТЮННИКА.  Другою кінострічкою з Наталією УЖВІЙ став теж чорно-білий, німий, художній кінофільм «Тарас Трясило» («Повість про гаряче серце»), створений за однойменною віршованою поемою Володимира СОСЮРИ. Знятий у жанрі народної епічної трагедії про боротьбу козаків на чолі з козацьким гетьманом Тарасом Трясилом проти польської шляхти у XVII ст. На жаль, фільм не зберігся.  Україномовний радянський фільм-драма «Назар Стодоля» (1936) став першою екранізацією однойменної п'єси Тараса Шевченка. Дія відбувається в першій половині 17 століття. Селянина Назара Стодолю, засудженого польським магнатом Халецьким до смерті, рятує його друг Гнат. Згодом Назар і Гнат потрапляють до маєтку українського сотника Кічатого. Сотник, запросивши священика, вмовляє втікачів підписати папір про те, що вони добровільно приписались до маєтку Кічатого. Гнат не підписує папір, а Назар, закохавшись в доньку господаря Галю, з легкістю ставить свій підпис... 
з відзнакою закінчив Харківське реальне училище; викладав у Харківському музично-драматичному інституті, де проводив клас бандури.  Нижче подані ще чотири кінострічки, в який знімалася Наталія УЖВІЙ. Під час Великої Вітчизняної війни Наталія УЖВІЙ знялася в фільмах «Партизаны в степях Украины» і «Радуга». Успіх кінострічки «Радуга» був надзвичайний, а виконавицю головної ролі Наталію УЖВІЙ було відзначено Сталінською премією. На Бродвеї в США понад три місяці стояли довгі черги за квитками на «Радугу». Фільм отримав головний приз Асоціації кінокритиків США як кращий іноземний фільм в американському прокаті 1944 року. Радянські солдати і офіцери, які в переривах між боями змогли подивитися на пересувних кіноустановках фільм «Радуга», йшли в бій, мстили, громили ворога, і писали листи Наталії УЖВІЙ - "Ми помстилися за смерть Олени Костюк і її дитини". Заслуговують уваги фільми-вистави за участю Наталії УЖВІЙ. Насамперед - це фільм-вистава «Украдене щастя» за однойменною драмою Івана Франка. Кінець ХІХ століття. Брати головної героїні — Анни — стають на заваді її коханню з Михайлом, і вона входить заміж за нелюба Миколу. Історія драматичного кохання і мальовнича природи Карпат. Ще один фільм-вистава з Наталією УЖВІЙ, та й ще зі своїм чоловіком Євгеном ПОНОМАРЕНКО на пару в головних ролях - це мелодрама «Поступися місцем» за повістю Віни Дельмар. ПОНОМАРЕНКО-УЖВІЙ грають на екрані подружжя Купер - Барк і Люсі, що прожили разом 50 років, виховали п'ятеро дітей. Та на схилі віку їхній будинок опиняється під заставою. І батьки звертаються за допомогою до своїх дітей...   Документальні фільми про життя і творчість Наталії Михайлівни УЖВІЙ:   одній з найяскравіших зірок українського кіно, актрисі театру, яка за час своєї багаторічної сценічної діяльності зіграла понад 200 ролей. вернуться на главную страницу Клавдия ШУЛЬЖЕНКО | Людмила ГУРЧЕНКО | Николай РЯБИНИН | Марк БЕРНЕС | Вадим МУЛЕРМАН | Елена ЯКОВЛЕВА Наталья ФАТЕЕВА | Аркадий ИНИН | Исаак ДУНАЕВСКИЙ | Юрий БОГАТИКОВ | Карина АНДОЛЕНКО | Наталия УЖВИЙ Лесь КУРБАС | Георгий МОВСЕСЯН |